Люде мій, забув ти свою вдачу,
Та твоєї тут нема вини,
Я ж бо волі козаків не бачу,
Хоч і нині на війні сини.
А за що спитатися воюють,
Чи здолали хоч єдиний мур,
Духу ще козацького не чують,
Хоч з них здерли по десятці шкур.
Як колись кривавий степ за волю,
І могили – тисячі могил...
Козаки, візьміть у руки долю,
Чи вам нині ще бракує сил?..
Підніміть народ за Україну,
Щоб родилось в нас життя нове,
Тільки Ви загоїте руїну,
Хто в борні і хто тепер живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687937
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.09.2016
автор: Віталій Назарук