З весни у літо- море, море квіту,
Дитинство Боже, юність золота,
Життєвого початок заповіту:
Ті молоді, щасливії літа.
Із літа в осінь- сивина порошить
І час, мов птах- зупину вже нема,
Зозуля відлік літ чомусь голосить,
Та й в душу закрадається зима.
Ой осене не клич так скоро зиму,
Хоча не літо, та й вже не весна,
У даль пташину спогадами лину-
В ту даль, де не повернеться вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687690
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2016
автор: Леся Утриско