У посмішці шукав я сум
І бачив всюди тінь я болі,
Здавалось, сама доля не покладає рук
І сипле у кожне життя побільше горя.
Правда, вготовано нам невблаганних мук
І тіло наше буде кволим,
Удари серця перекрикує життя мінливого гул
І часто серед емоцій непогода.
Ну й що ж?! Така вже нашої долі каламуть,
Такий лик земного шляху.
Наперекір всьому, в тому обличчі я потонув
У тих очах, що гіпнотично сліплять мозок.
І блиск зіниць натхненням розітнув
Стер всю пригніченість у порох,
Й на повні груди, я, наче, могутній колос, вдихнув
І видихнув тихе зітхання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2016
автор: Сильчук Назар