************************************************
Я звик мовчати.
Мовчання—глуха сила.
В собі кричати:
Душа вразлива.
Чому я?
Звідки та злива?
І те прізвище нещасливе?
Сказати нічого не можу:
Сором’язливий.
От тільки писати, як звелить ліра.
А все інше, здається, втратив:
Спершу вміння говорити вголос,
А далі став тінню.
Без дзеркала і не побачиш,
Але інколи й там
Хочеться стати непомітним.
Тільки сонце майже завжди буває
Привітним,
Та й у нього є проміння
Палюче,
В якому життя і загибель
Сущого всього на планеті.
02.09.-03.09.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687424
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.09.2016
автор: Ростислав Сердешний