Напевно, тих історій є чимало…
Порожні відра --хтось писав таки.
Загріти б чаю, щоб поласувала,
Та нікому принести їй води…
Сьогодні день народження в малого,
У правнука -- так хочеться туди…
Хоча б здалека глянути на нього…
Тепер такі смачні печуть торти.
Така та старість…і порожні відра…
А гроші, в подарунок, узяли…
Ледь суне ноги викривлена бідна,
До хати б ще якось і -- молитви…
В такі літа вона дає ще раду
І тішиться, що діти, внуки є.
Кортить їй дати молодим пораду,
Не може зрозуміти, в них – своє…
А старість – у ті відра, як у бубон,
Рве неміч тіла сплакана душа.
Смирення зараз їй, як шуба груба,
Ніхто нікого тут не потіша…
З відра лишень зловтішне: ша-ша-шаа…
2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2016
автор: палома