Дуель
Коли людина каже :«Маю честь!»,
на мить все ніби завмирає в світі.
Під пружний і оголений протест
і вдень у небесах зірки засвітять.
Той, хто себе вважав за Еверест,
спроможеться нарешті зрозуміти,
що він усього лиш звичайний шест,
якого повалив на землю вітер.
Заголубіє в спраглих жилах кров.
Таку надасть їй благородство силу,
що навіть не приборкати могилі.
Ні те, що осиротиться любов.
чи інші з вищих цінностей й умов
жадоби поєдинку не відхилять.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2016
автор: Анатолій Загравенко