Батьки загиблих
Найважче у людськім житті – терпіти
не так фізичний, як душевний біль.
Те випало батькам, що їхні діти
на недосяжній відстані відсіль.
Летять хіба що ангели їх звідти
під сніжну й пелюсткову заметіль.
О, як же гірко зустрічам радіти,
як до кісток проймає горя хміль.
Портретами тепер в строю солдати
на материнських рученьках пливуть,
щоб поіменно їх Вкраїні знати.
В батьків же, поки в світі цім живуть,
святіше з прав – любити й пам’ятати –
ніякі вороги не відберуть.
––––
©Анатолій Загравенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2016
автор: Анатолій Загравенко