Я в усмішку у Вашу закохавсь.
І все. І більш ніякого інтиму.
Колись дороги всі вели до Риму,
Мої ж, чомусь, усі ведуть до Вас.
В житті так мало ніжності й тепла.
То на мороз ведеться, то на спечно…
Немов ковточок спраглому, доречна
Привітності частиночка мала.
Як до лиця Вам ніжноквітний дар,
Відпущений Всевишнім без ліміту!
І я спішу ним душу відігріти.
Борги ж свої я віршами віддам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685793
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2016
автор: stawitscky