Моя Україна, земле рідна моя,
Поля неозорі і сині моря!
Тобі, моя нене, вклонюся по пояс
Та все ж таки я тоді заспокоюсь ,
Коли молоду, незалежну державу
Обіймуть мечі і гостріі жала.
Тож зранку сьогодні я Богу молюся
І чую:,,я вільна, не підкорюся!"
Тобі двадцять п'ять, юна, майже доросла.
При злеті на повну - змінешся зростом.
Зігрій щиро ласкою по - материнські
І житиме в щасті люд украінський.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2016
автор: Світлана Петренко