І плакав день піврайдугою літа,
Закинувши на спину рюкзачок.
Земля була вже осінню прогріта.
Тинявся день, малий домовичок.
Куди йому зтулитися? Де осінь?
Чи в літа спеку вимолить?Ой,ні!
Не знав куди податися він досі.
І оченятка в нього пресумні.
Я підійшла до нього. Дала руку.
І відвела у осінь,до дощів.
А він мені писав рецепт - розлуку
Для нас обох... З малесеньких віршів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684917
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: Відочка Вансель