До річниці Іловайського котла…

«Сьогодні,  19  Серпня    2014-го  в  Іловайську  загинули  "Скіф",  "Шульц",  "Улибка"  і  "Франко".  Світла  памˊять  героям..
Подивіться  відео  -  це  кращі  люди  на  планеті!  Скромні,  добрі,  відважні...»  https://www.youtube.com/watch?v=Ow5PSV40lQQ                  
                                                                                                 Іван  Ребар...

......за  ці  роки  я  мабуть  тисячу  раз  передивилась  цей  фільм...прочитала  стільки  ж  заміток..написала  безліч  віршів...і  пісню  про  Іловайськ  написали  з  Миколою  Шевченко  ...але  зараз  у  тисячу  перший  раз  переглянула  і...плакала,  як  вперше...не  можу  дивитись  без  сліз....бо  «з  ума  сходили»  в  ті  дні,  як  там  ви,  хлопці?  зовсім  не  спали  тоді  ми...здавалося,  що  тільки  заснемо,  і  щось  трапиться  непоправне...в  кожної  ж  найдорожче  –  ТАМ...а  хтось  і  не  знав,  де  саме,  то  вболівали  за  всіх  вас,  хлопчики...робили,  що  могли,  допомагали,  як  могли  –  не  в  цім  справа...
....всі  ви  герої...і  не  тільки  ті,  хто  був  під  Іловайськом...ці  гарячі  точки  2014го  –  печуть  душу  і  серце  й  зараз.....ми  переможемо!  а  вам-  низький  уклін,  дорогі  наші...пробачте  нас...що  ми  –  не  поруч...та  ми  –  з  вами,  тими  рідними,  кого  покликала  війна...хто  захищав  і  захищає  нас  ...у  кожного  є  кого  згадати  в  ці  дні...а  героям-слава...і  світла  пам"ять  тим,  хто  не  повернувся...

Для  чого  зараз  я  пишу  це  тут,  в  КП...це  не  поезія  і  не  новий  твір...це  –  мої  думки...це  –    частина  мене,  з  якою  мені  вживатися  ще  і  жити,  це  те,  що  нічим  вже  з  мене  і  мені  подібних  не  викреслиш  і  не  віднімеш...і  ,  коли  я  чую,  що  воєнна  тематика  –  це  мій  піар...то,  вибачте,  але  хочеться  по-чоловічому  «дати  в  морду».  
   А  хто,  скажіть,  як  не  ми  з  вами,  напишуть  про  ці  події,  щоб  про  них  знали  і  не  забували  наші  діти  й  онуки?чому,  скажіть,  я  чи  хтось  інший,  повинні  ховати  свої  почуття,  або  писати  «високу»(вибачте,кого  образила,  не  спеціально)  поезію  про  неземне  там  кохання,  придумувати  неологізми  і  т.п.?  взагалі,  хто  має  право  розпоряжатися  тим,  про  що  і  як  саме  я  маю  писати?...

Без  коментарів.  У  кого  «слабкі  нерви»,  показуйте  це,  та  власні  амбіції,  десь  в  іншому  місці.

З  повагою  до  всіх...знову  я

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)