Комарі
Обачності бракує комарам.
Найголовніша їх мета – упитись
і вдосталь крові свіжої напитись,
як і гієнам лютим чи вовкам.
І саме та нестримана мета
у їхній нетривалій долі шкодить,
бо найчастіше свій кінець знаходять
під виляски долоні чи хвоста.
Тож раз і я у далеч лісову
не зовсім щоб із наміром забившись,
чинити мусів масові убивства.
Ще й запустив завісу димову.
Проте не поступалися й вони.
Щільніше лізли і кусали зліше.
І поспішив я, звісно, з того лісу,
нерівної не вигравши війни.
А вдома, як дивився вже кіно,
вкусив мене залітник безсердечно.
Я ж, навпаки, повівся з гостем гречно,
змахнув його живого за вікно.
А згодом у газеті прочитав
про випадок, що стався у Китаї.
Москіт, що братню чомсь залишив зграю,
в дорозі водієві досаждав.
Їх поєдинок закінчився тим,
що патрулі засвідчили картину:
об огорожу зім’ято машину.
На щастя, потерпілий був живим.
Зібрався й гурт. Дорослі, дітвора.
Швидка прибула. І виймались нари.
І всім здавалось, що нещасний марив,
коли щось говорив про комара.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2016
автор: Анатолій Загравенко