Чи то день, чи то ніч. Чи то вічність, чи ранок.
Палить місяць старий у століттях дрова.
І заплющує віченьки. Впав десь на ґанок.
І до купи зібрав всі найкращі слова.
Будував з них будиночок, вірші, романи.
Ось знайшовся письменник, що жив ще до нас.
Я купила йому шоколад, марципани,
Щоб спитати, чи бачив він в дзеркалі час.
Що вдягає той час, чи кудись запізнився.
Чи він плакав колись, чи журивсь, жалкував.
Тільки місяць не знав. Час зі мною молився.
І у ліжку до ранку століття проспав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683928
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2016
автор: Відочка Вансель