Сьогодні тихо падала печаль
Замість дощу, що я його любила.
Накинула на плечі диво-шаль,
І крапельками смутку зворожила.
Сьогодні був звичайний собі день.
В повітрі мрії із думками вили.
А вітер до величеньких кишень
Засунув хмари, що думки зловили.
Сьогодні був звичайний вечір. Пив
На небі місяць чарку за розлуку.
Я розлюбила. Хто ж мене любив?!
Один Господь давав мені лиш руку.
Розлюблюють в одненьку таку мить.
За що? Чому? І відповідь вже вмерла.
Душа зпустіла. Ниє... Не болить.
І пам'ять до краплиночки все стерла.
Я думала, що боляче. Та ні.
Напевно, старість вкралася у душу.
Байдужість роздаровує мені
Дарунки, що приймати вкотре мушу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2016
автор: Відочка Вансель