На щоку, на мою впала з неба сльоза,
Запах осені враз я відчула на серці.
У діброву смирну надвечір’я сповза,
Притулились боками гриби у відерці.
Плаче в полі калина у тихій журбі,
Утіша її вітер на путньо та ніжно.
Не схиляй голови за життя в боротьбі,
Хай твоїм ворогам буде тричі нездужно.
Не на все відступає день в довгу цю ніч
Та сполохано зорі ховаються в невідь.
По весні защебечуть птахи й кинуть клич,
Що настала пора стати в славі на сповідь.
14.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2016
автор: Валентина Ланевич