Коли дні догорають вечорами

Коли  дні  догорають  вечорами

Коли  дні  догорають  вечорами,
розпаливши  вогнищем  думки,
які  враз  оживають,  ніби  снами
і  течуть  на  душі,  немов  струмки.

Потечуть  течією  проти  ночі
в  небеса  білосніжністю  зірки,
подивлюся  і  мої  засяють  очі,
ніби  бачу  світлих  спогадів  віки.

Ніч  приходить  вітром  східним  і  холодним
та  приносить  негаразди  і  біду,
як  люблю,  не  залишуся  голодним,
по  зірках  я  до  днів  нових  піду.

Коли  зливи,  коли  грози  вмить  застали
у  дорозі,  заховавши  всі  зірки,
дикий  плющ  в  серце  розпачем  саджали,
щоб  ніколи  не  знайти  мені  ріки.

Все  чекав  і  терпів  усю  негоду,
змоклим  зовсім  і  наляканим  сидів,
позираючи  чекав  ясну  погоду,
на  душі  все  надією  радів.

Ніч  минає  вітром  східним  і  холодним,
на  журбу  випробовувавши  мене,
то  ж  люблю,  бо  з  любов`ю  не  голодний,
не  востаннє  ж  ніч  приходить  і  мине.

Віктор  Цвіт  02.08.16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683480
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Віктор Цвіт