Зоставлю в серці батькову тривогу,
Сповиті сонцем і душею рушники,
Зберу молитви мамині в дорогу,
Дитячі сльози і прочитані книжки.
Благословення попрошу у просині,
Торкнусь долонями жаданої щоки,
Пливтимуть над землею босі осені,
Як вічний поклик божої руки.
Візьму у світ широкий диво-клечання,
Півоній усмішки і сходжені стежки,
Піду у жаль,щоб дописати речення
І з Музою лишитись назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683478
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Вікторія Коваленко