Пам’яті Людмили Овдієнко
Цього життя глибинна таїна –
Не щастя позолочена підкова.
Ви залишили одкровенням нам
Своє високе поетичне Слово.
Воно – магічно-очистна свіча.
У нім така жага і біль пульсують!
Над ним не владний всемогутній час,
Його не можна згадувати всує…
Хай наші долі небеса вершать,
Та нас із ними поєднають вірші.
Заручниця поезії – душа
Задля молитви потребує тиші.
Осиротіло заячав Парнас.
І відчай насідає хижим круком.
Який гіркий оцей медовий Спас!
Яка печаль пекуча у розлуки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683352
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: stawitscky