Залишай своє минуле не озираючись,
Іди неспішно вперед задерши носа,
Відчуй сонячні промені всміхаючись,
І не звертай уваги на те, що боса...
Так, біль, ще трохи давитиме, то тимчасово.
І все на світі зможеш пережити.
Всі негаразди відступають поступово.
І вже не треба більш за ним тужити.
Не вартий він того, ти зрозумій!
Вчинити може так лиш егоїст.
Зібрати силу волі всю в кулак зумій.
Поглянь на це життя, як реаліст.
Не твій він воїн й ти не його вже дама.
Буває часто так, що помиляєшся.
На цей раз вийшла вже сумна поема.
Ну й що, життя на цьому ж не кінчається?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2016
автор: lesi4ka0104