Не тікай із хати
Говорила мати,
Говорив і тато
Там людей багато.
Там людей у світі
Як мурах у літі,
Пам’ятай синочку
Украдуть й сорочку.
Треба мати друзів
Як трави у лузі,
Чесних, працевитих,
Не брехнею вкритих.
Я ж пішов із хати
Світом мандрувати,
Зустрічались люди
Всякі та усюди.
Були дуже милі,
Добрі та щасливі,
Другом мене звали,
Щастячка бажали.
Були й гонорові,
Грубі в кожнім слові,
-Ти чужий? Питали
Й мене проганяли.
Та були і треті
У житті цім терті,
З ними хоч цілуйся,
Але як забувся
Обдеруть як липку,
Мають звичку дику,
Кинуть серед степу
Наче ту дурепу.
Повернувсь до хати,
Кинув мандрувати,
Вдома, в Україні
Дружні люди нині.
Зустрічних вітають,
Добрий день бажають,
Помолившись Богу
Проведуть в дорогу.
Знаю люди наші
В світі самі кращі,
Бо гостинна здавна
Наша людність справна.
07.08.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682417
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.08.2016
автор: Георгій Грищенко