Вояж
Життям пливу по морю,
самотнім кораблем,
не проклинавши долю,
що став я королем:
без підданих і слуг,
лиш корабель і рух,
а день - це мій хороший друг.
Своїм прямую курсом,
за компасом душі,
туди, де щастя шансом
є острови чужі.
Чужим я там живу,
тягну все тятиву,
свого терпіння тятиву.
На мої як запитання
є відповіді всі,
мов марні сподівання,
на доброту у злі.
Вітрило натягну,
швартові відтягну
на берег і якір підійму.
Життям пливу по морю,
із вірою в собі,
мов подолавши бурю,
досягну в далебі:
ту пристань, що шукаю,
ту радість, що бажаю,
допоки ще пробоїни не маю.
Віктор Цвіт 31.07.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682399
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.08.2016
автор: Віктор Цвіт