От села, до села
Музики ходили.
Я бым тя отвела,
Потім залюбила.
Ти мі ся не давав,
Я тя привязала.
Ти мені шось казав,
Роблю, шом лем знала.
Паленкі ті даву,
Іши заливаву.
В ЗАҐС лем тя отведу.
Я ся отдавала!
Хтось казав, що любов
Мош лем сі купиті?
Так добрі нам обом?
Ці тя йши побиті?
Бись мовчав і любив.
Шо ті ся йши лишать?
Нигде бись не ходив,
Дітий буде дисять.
Ти такий парадьош!
А я товстелезна!
Паде, паде дись дощ...
Співать ніч довжезна...
Возьму тя пуд рукі,
У ЗАҐСі розпишу.
То любов?.. Ці мукі?..
Лем тя вже не лишу.
Прив'язаний Іван
Пуд столом півроку.
Розсунулам диван,
Лясь хоть мало збоку.
Ниська тя розвяжу,
Йди собі до мамки.
І тя відворожу,
Не йду й до циганки.
Капурку закрилам
На замку, на двісті.
Я стара, що далам
Свекрусі!.. Що в місті?..
Подалам на розвод.
Я не така сильна...
Посміявся народ,
Бо я божевільна...
Через рук йшов сам царь...
Тепирь я цариця.
Чи поміх?.. Мі мольфар?
Чим красна дівиця?
Я цариця файна,
Іван з горя зпився.
Маю стільки майна...
Шо Вам й сон не снився!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682344
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2016
автор: Відочка Вансель