Брехнею усе було брехнею, а чому?
Чому слова твої були обманом?
Невже для тебе був ніхто,
А як же почуття які були між нами?
Не говори благаю ти говори,
Що з вуст твоїх звучали пусті звуки,
Бо зараз сидячи в кімнаті знов один,
Терплю я не терпимі муки.
О боже мій яка ж ця біль,
Не знати що насправді ти хотіла,
І пам'ятаю говорила що я тільки твій,
А при обіймах ніж засунула у спину,
Пішла хоча клялась що не покинеш.
Змиритися треба, віднайти у собі силу?
Піднятися із колін і йти?
Не дивлячись в безодню в ту яку покинув,
Ну не можливо це бо в ній залишилися ти.
А у думках моменти всі щасливі,
Яких багато щирих в нас було,
Як присягався тобі що ніколи не покину,
Тому ти знай тебе чекатиму завжди.
І знай що дуже важко з цим змиритись,
Бо ти найближчою з усіх була,
Так не хотілось після цього довго жити
Пробач мене і я тебе пробачив за обман.[i][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2016
автор: moon_in_the_dark