Біля дамби став стелився,
У нім місяць утопився,
І він часом, з гори моргав,
У воді зіринки купав.
Прилетіла, ніч тихенько,
Задрімало, все гарненько,
Вітрець літній, все ж повівав,
Ніжно воду, лиш колисав.
Біля ставу верби спали,
Свої коси там купали,
Шовковисті різні трави,
До землі, сонні припали.
Попід верби, лебідь птиця,
Краса поруч - лебедиця,
На воді відпочивали,
До крил голови сховали.
Нічка зоряна вокруги,
Під самісінькі береги,
Туливсь місяць, знов до землі,
Загубився він у траві.
Раптом качка прокричала,
Серед зілля, всіх злякала,
Жваві жаби біля води,
Геть відразу, хлюп - хлюп туди.
Вже почули, десь дивний звук,
Це ж проснувся там чорногуз,
Свій ставочок він полюбляв,
Завжди радісний, промишляв.
Нічні чари розступались,
Птахи весело злітались,
Завітав ранній світанок,
Сповіщав про гарний ранок.
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2016
автор: Ніна Незламна