Я собі намріяв казку.
Потім сам повірив в неї,
Бо вона такою звабною була –
Твоя врода, моя сила
Поєднали ніжно крила,
І родилась птаха – два крила.
Як вона злетіла стрімко
У високе чисте небо,
Де її Господь благословив,
І тепер тобі без мене,
І тепер мені без тебе
Не прожити і п’яти хвилин.
І не маю я спокою
Третю зиму, третє літо,
Бо ключів до казки не знайду.
І кого мені шукати,
І кого мені прохати –
А чи джинна, а чи рибку золоту?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682034
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2016
автор: stawitscky