Я прийшов до тебе знову,
Нова зустріч є у нас.
Поведемо ми розмову
Про минулий, давній час.
Я тобі вклоняюсь низько,
Бо ж давно я тут не був.
Мила подруго – берізко,
Я про тебе не забув.
Ти, – піднялась аж до неба,
Білокора та струнка.
Пам’ятаєш біля себе
В білім светрі, - юнака?
Що вустами, світлі роси
З твого листячка знімав
І тебе, за ноги босі,
Безсоромно, обіймав!..
Та весна давно минула.
Тільки десь, на дні душі,
Наша зустріч сколихнула
Давній спомин про вірші.
Пам’ятаєш про ті твори,
Як тобі читав рядки?
Їх ще слухали угорі
Ясний Місяць та зірки.
Ти легенько шелестіла,
Мов сміялася в отвіт.
Потім Та мені зустрілась,
Що змінила весь мій світ.
Зеленавими очима
Взяла серце у полон,
Та ще мріями ясними
Повела в чарівний сон…
Нам зоря сміялась рання,
Вигравало майбуття,
Під вітрилами Кохання
Рушили ми у життя.
Довгі роки, довгі роки
Нам співали солов’ї…
Вже не чую її кроки –
Поряд вже нема її!
А я, все чогось чекаю,
Її доторки… слова…
Свою зимоньку стрічаю:
В паморозі голова.
Я прийшов до тебе знову,
Щоб сказать за все: «Прости!»
І прошу: на цю розмову
Ніжне щось прошелести!
03.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2016
автор: dovgiy