Зголено душу відкрила вітрам по́ночі,
Їм будувала не замок, а храм сонячний,
А наостанок створила сама яблуко.
Єво, яка ти і справді чудна: пазухи
Повні незнаних дозрілих спокус, пристрасті,
Хустка бабусина в’яже вузлом вилиці,
Очі сполохано спалахи зір випили,
Серце не втрималось, вирвалось в світ випукло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2016
автор: Оксана Дністран