«Маски сорваны, верить некому!»
Анастасія Дмитрук
Маски, себто личини, зірвано,
Віра встала не в тім краю…
Світ у житі стоїть над прірвою,
Над якою і я стою!
За відсутністю інформації
Побрехеньки беру до рук…
Це, звичайно, - спецоперація
Вашингтонського ЦеРеУ.
Це ж ВОНО нас навчило розуму!
Нам самим не дійти!.. Ні-ні!..
Заплатили усім і кожному –
Не дісталося лиш мені!
А якщо без зайвого галасу,
І відверто, як на духу:
Ми давним-давно розібралися,
Як говориться, ху із ху!
Не лелеки у небі синьому –
Знахабнілих круків орда!
Без личин відтворились свинями
Хто Вкарїну, мов крам, продав!
Щур своє, щурине, отримує!
У щурів майдани ще ті!
Лише я залишаюсь з римою
Та бідою на самоті!
І героїв в рази побільшало!
Йдуть на небо вони за нас!
Певно, мало падлюк ми вішали!
Надолужимо – прийде час!
А попи московитські стеляться
За любов і за мир! Ти ба!
Тільки чорт ніяк не розтелиться –
І під рясою в них стриба!
Маски, себто личини, зірвано!
Віра встала у повний зріст!
Ну не хочуть щури по-мирному!
Щож, - прищучим щуриний хвіст!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2016
автор: RedkaSM