Ліс кленовий, ліс кленовий,
А мій милий чорнобривий,
Мій миленький чорнобривий,
Кажуть люди гонористий.
Хоча трохи гонор має,
Та мене, все ж він кохає,
Ой шепоче, що кохає,
Одружитись обіцяє.
Ще й красиві очі має,
Мене ними зігріває,
Як погляне зігріває,
Та ще й ніжно обіймає.
Кажуть люди дуже славний,
До роботи спритний, справний,
Гарно вміє все робити,
Тож його, як не любити.
Ліс кленовий, ліс кленовий,
Який вечір пречудовий,
Я у лісі заблукала,
Там миленького кохала.
Ліс кленовий, ніч темненька,
Ой яка, ти солоденька,
Казав любий солоденька,
А що ж скаже, тепер ненька.
Ліс кленовий, ліс кленовий,
Який вечір, цей казковий,
Ми у казці полюбились,
Та вже скоро й одружились.
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2016
автор: Ніна Незламна