Не підпускай кохання більше в душу,
Бо увірветься штормом – не зупиниш,
Медова стиглість манить соком груші,
А потім вжалить потайки осино.
Той біль – гостріший леза самогубці,
Він причаївся у глибинах плоду
І буде рвати серце у розпуці,
Ввіп’ється колючками живоплоту.
Не підпускай, хай буде гладь і спокій,
Не брижиться надіями й вітрами,
Забудь корицю з перцем чорним ока,
Щоб не споїла розум фіміамом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2016
автор: Оксана Дністран