Ми завжди вчилися самі собі брехати
Ховати голову, мов страус, у пісок…
Для проживання обирали лише крайні хати
Сурмили… тихо, під подушку, у свисток.
Для пам’яті героїв вулиць вже не вистачає
Рахунок їм давно пішов на тисячі…
АТО!?... Ми досі цю ВІЙНУ так називаєм!?
Німі артисти …і незрячі глядачі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680207
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2016
автор: Вадим Кравець