Я сьогодні тобі привідкрию цю ширму-завісу,
хоч соромно,милий. Вона справжня - ота нагота.
Мовчки відкину всі маски прекрасні. Звісно,
залишиться що? А залишиться тільки Душа.
Глибоко в очах ховається вічне мистецтво
виживати що-раз після пострілів долі. Наскрі́зь.
І пускати ростки, і пускати квітки. Так безпечно
пакувати жалі у десятки старих валіз...
Ти пройдись по-між них, обери хоч яку - я відкрию.
Подивимось вдвох ми о-те, чорно-біле, кіно.
Так - невдачі були... Ось тут - зради, а в тій верхній скрині
маленьке дівчисько у довгім бордовім пальто.
Ти бачиш? - голодне... Ручки в кишенях від вітру...
Не ігрушки ховає, а старенькі-старенькі книжки
в підвальній кімнаті. Одна проти цілого світу!
Їй місію свою ще в люди потрібно нести...
Й байду́же біда - перші мрії складаються в рими,
а попереду ро́ки, за майбутнє своє, боротьби.
Вона дивиться часто із мо́їх очей.Та дитина...
І до сих пір читає свої, не дитячі, книжки.
Оце сокровенне лиш тобі я відчути дозволю,
раз до серця мелодію ти підібрати зумів.
Непростою буває примхлива жіноча доля.
Я просто хочу, щоб ти подивився,
я просто хочу, щоб ти зрозумів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680193
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2016
автор: Ruzhena