Ця зустріч запізнилась в років тридцять...
Лиш знав би ти, як часто вона сниться.
Як промінь посмішку зціловує дитини,
Як диво, зваяне із Врубеля картини...
Вона спізнилась, певно, тепер знаю,
Та все ж ті очі в натовпі шукаю.
Що б прочитала там ? Сплило багато часу...
І вже нема ні ліку, ані спасу.
А скільки клопотів і болю за плечима...
Мій ідеале, з волошковими очима...
Плетиво дивне із реалій та ілюзій :
Все марнота,- як би сказав Конфуцій...
Чому ж та зустріч, що спізнилась в років тридцять
Фільтрує серце і так часто сниться ?
Велику дяку склала б я тому,
Хто б відповів мені : чому ? Чому ? Чому ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова