Намарений липню, примхливий, такий безпорадний,
Ти власних емоцій не можеш в собі утаїти,
Залюблена я так безмірно і так неоглядно
В твої високості, низини і всі сателіти.
То спекою палиш, то потім - так різко - у холод,
Жадаючи небо в дарунок із морем віддати,
Мішаєш пекучу отруту в інжировий солод,
Та байдуже кутаєш в хмари й дощі вайлуваті.
Душею приймаю завії негоди раптові,
Бо вічного, знаю, в житті не буває нічого,
Торую стежини духмяні цим літом медовим,
Розвіюю вітром окружно даремні тривоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2016
автор: Оксана Дністран