Двоголовий орле - птахо окаянна

Двоголовий  орле  –  птахо  окаянна,
Мала  б  вже  напитись  за  віки  крові
І  від  неї  бути  преблаженно  п’яна.
Але  ж  ти  шукаєш  жертви  все  нові!

Зириш  із  вершини  трухлої  берези
В  кого  б  відшматати  та  собі  додать.
І  несе  по  світу  невгасимий  безум
Воїнства  твойого  школена  орда.

І  ніяк  не  втямить  цього  світу  зодчий
Де  ції  жадоби,  врешті,  глибина.
До  розсудку  гену  досягнути  хоче  –  
З  двох  голів  не  хоче  думать  ні  одна.

Так  в  житті  буває,  хижокрила  птахо,
Що  одним  щасливо-благодатним  днем
Світ  тобі  злаштує  справедливу  плаху
І  обидві  заспіль  голови  зітне.

Ще  не  похлинувся  від  багрянцю  обрій,
Не  погасли  шанси  замолить  гріха.
«Русский  мир»  повзучий,  як  жалюча  кобра
З  волі  ненаситних  типу  ВПХ.

Щоб  не  запалала  світова  корида,
Щоб  на  небі  зорі  й  сонце  збереглись,
Іменем  нащадків,  що  за  нами  прийдуть,
Ревно  закликаю  –  птахо,  схаменись!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679277
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.07.2016
автор: stawitscky