У житті моєму біль нескінченний,
Я втрачаю все те, що так любив.
І у своїх лише двадцять два роки,
Я зненавидів повністю світ.
Мене доля тримала у своїй в'язниці,
Ніби від зла берегла,
Але з часом всі ілюзії зникли ,
І наповнилось болем життя.
Вона гралася мною ,
Заховала під чорну вуаль,
І так довго від щастя ховала,
Що рабом її став, хоч цього і не знав.
Ну коли зрозумів все пропало,
Всі дороги давно вже закриті назад,
Дуже пізно я схаменувся,
Щоб надіятись що пробачать мене,
Дорогі мені люди.
Я благаю всіх вас ви зла не тримайте,
В мені грала завжди людська сутність,
Знайти що з часом також,
За помилки свої розплачуся.
Кому сподобалось може долучитись в мою групу https://vk.com/thebestlove15
Також буду радий бачити ваші вірші в свої групі , дякую за увагу .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2016
автор: moon_in_the_dark