Співоча мово, линь із вуст моїх
І щебечи пташиною окружно,
Тебе таїти – то великий гріх,
Бо ти з давен – багата і потужна!
Пережила немало заборон,
Із кров’ю, молоком передавалась,
Ти у серцях найшла надійний схрон,
І вижила в репресіях зухвало!
Твої жерці не раз життя на кін
Заради слова віддали без ляку,
Значних зазнала у дорозі змін,
Лиш не пізнала забуття і краху!
Зринай у світ, неси в серця любов,
І віру, і надію, і натхнення!
Ти для народу – перша із основ
У дні тяжкі непевні сьогодення.
ЛД
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2016
автор: Оксана Дністран