Очеретя́ні кетяжки
мов ручкались
з вербовими стодланями.
І бавопестили їх,
маминно так, легко.
Болотолуко бурха,
плескає, клекоче канями,
стріча склопотано мене,
плесолелеко.
Тисячовічками чорничними
так, змовницьки, поблискує,
пролазна хаща,
розсмарагджена всевсюдно.
Так, чомусь, радісно,
що й павучгойдалки,
не пасткою - колискою
вбачаються,
нехижо, неосудно.
Коші чорниці - на траві,
коші - в чорнильнім небі...
Вино чорничне куштуватиму,
Волинь -
за тебе...
18.07.16 (під враженнями від відвідин Волині) ))))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678831
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.07.2016
автор: Микола Шевченко