О земле моя! Ти - гірка, чорноплідно - калинова,
Короною визріла з білих надій і суцвіть,
Край шляху стрічаєш дітей із війни тополиною,
І так уже вкотре упродовж останніх століть.
Навколішках верби ридають, не можуть піднятися,
І ми теж так звикли, згасаємо серед марнот,
Вдивляємось в очі, а треба уважно - на ратиці,
Збиваємо лоба у пошуках крихти чеснот.
Нам лозунги кинуть, і ми їх підхопимо радісно,
А завтра потрапимо знов у чужинський капкан.
Кивають вслід верби отарам загубленим жалісно:
«Ізнов піддались на черговий майстерний обман…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2016
автор: Оксана Дністран