Лоза

Як  лоза  із  вітром
В  лузі  говорила,
То  слабеньке  гілля
Аж  униз  хилилось.  

—  Не  дми,  вітре-брате,  
Маю  ніжне  гілля,
Можеш  ти  зламати,
Не  хили  до  зілля!

На  те  буйний  вітер
Тільки  посміявся,
Сльози  бідній  витер,
Знову  розгулявся.

А  вона  ж  ті  гілки
Вкупу  пов'язала,
Встала  і  довіку
Сильною  стояла.

Здивувався  вітер:
Гілки  не  зломились!  
Де,  коли  і  звідки
Прибули  їй  сили?  

Разом  треба  бути  —  
Зможемо  стояти.
І  вітри  могутні
Будуть  оминати.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rKUatlw142I[/youtube]

[youtubehttps://www.youtube.com/watch?v=rKUatlw142I][/youtube]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2016
автор: Ольга Калина