Не снись мені

Не  снись  мені,  не  снись  мені,  не  снись.
Нащо  печаль  утраченого  раю?
Вже  півстоліття  я  тебе  чекаю
З  обіймів  незабутньої  весни.

Вона  і  залишилася  десь  там  –
У  дивнім  краї,  неймовірнім  світі,
Де  вже  давно  і  липи  іншим  світять,
І  наші  загубилися  літа.

Вже  навіть  трохи  затупився  біль  –
Час  забирає  контури  і  згадки,
І  в  буднів  хаотичному  порядку
Все  менше  території  тобі.

І  раптом  –  спалах  ранньої  грози,
І  ти  –  як  квітка  запахуще-юна.
Я  проклену  всевладного  Перуна
За  блискавицю  у  пустелі  зим.

Бо  все  згадалось,  що  було  колись.
Ти  поцілунком  казку  розбудила.
Якщо  це  у  твоїй,  хороша,  силі  –
Не  снись  мені,  не  снись  мені,  не  снись…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2016
автор: stawitscky