Сузір`я
Ніби квіти, цвітемо думками,
ніби діти, шукаємо радість,
її ніч надихне нам зірками,
що осяють між нами ту юність.
Ніби вчора, були ми чужими,
почуттями неслась загадковість,
а сьогодні, мов стали новими,
упізнавши ту спільну чудовість.
Обійнявшись дивитись на зорі,
які блимають в темному морі
і сузір`ю дамо ми ім`я,
як Дорога моя і твоя.
Як дорога та наша в життя,
як коханням живе почуття,
сяє в небі сузір`я світів,
наче зустріч душевних вітрів.
Ніби іскри спалахують в небі,
метеори яскравих дощів,
які серцем приймемо для себе,
як мільйони несказаних слів.
Ніби досі живе загадковість,
порожнечею десь у душі,
хоч існує між нами чудовість,
від якої ми вже не чужі.
Обійнявшись дивитись на зорі,
які блимають в темному морі
і сузір`ю дамо ми ім`я,
як Дорога моя і твоя.
Як любов, що відкриє всі двері,
як душа, яка дана на двох,
є сузір`я подвійної сфери,
в яку з`єднує милості рух.
Віктор Цвіт 03.06.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2016
автор: Віктор Цвіт