[i]Довго не хотілось ділити кохання,
Ні з ким багато років,
Тому сам створив собі грати,
І закрився під сотню замків.
Так не хотілось когось покохати,
Хтось говорить гарне це почуття,
Тільки знаю як все насправді,
Приносить біль воно в твоє життя.
І тому вдосконалював грати,
Щоб ніхто не ввійшов через них,
Бо не хочу й не буду кохати,
Не потрібний мені весь цей біль,
Жаль що доля свої плани мала ,
Взяла обманом впустила її,
Від якої роками всюди ховався ,
Для якої так довго вішав замки.
І ось все розішлись по шву рани ,
Кровоточать знову дуже сильно вони ,
І весь біль нетерпимо болючий,
Посилився в моїй душі.
Знов заглянув в її карі очі,
Знов відчув її п'янкий аромат ,
А на серці повіяв холод ,
Знав для неї це тільки гра,
І забравши собі мої сили,
Вона грати закрила й замки,
І в безодню поволі клітку спустила ,
Де ніхто не почує мій крик .[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2016
автор: moon_in_the_dark