Туманний ранок блище й блище...
Затушу пальцями легесенько свічу.
Відправлю місяць спати на горище.
На небо,красне сонце запущу...
Візьму рядно,піду в копицю сіна.
Там прохолода навкруги лягла.
Нічна красуня-муза на коліна
Вірші мені , як цноту простягла.
Світанок-шовкопряд
пряде біленьку нитку.
І іскри розсипа дзвінка роса...
Читаю вірші, як свою молитву,
Яку мені послали небеса...
У посмішці приємній засинаю.
Відчувши насолоди дивну мить.
В ранкову прохолоду сна пірнаю.
Пора і Музі також відпочить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677173
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2016
автор: Ukraine55