Все,що маємо - кілька нечуваних слів
Із магічно- всевладного зблиску вночі.
Я тебе не чекала, а ти й поготів...
Та зсудомили душу, напевно, корчі.
Десь комусь акварельні серпанки і сни,
Як прозорому мареву - пісня сирен,
А для нас оцей світ аж надміру тісний,
Ми його розгойдали, чи вісь дала крен?
Все, що бажане, келихом б"ється за мить.
На стіні виноградна лоза розплелась,
Висихає і їй уже менше болить, -
Вицвітає під сонцем орнаменту в"язь.
Десь, комусь просто в жмені нектаром хмільним,
Донесхочу всього доля вщерть налива,
Та від ока лихого щитом кам"яним
Закривається навіть одвічна вдова.
Все, що маємо, рветься і палахкотить,
По судинах і нервах, загати - ущент.
Нам з тобою у пеклі наснилась блакить,
Розсипаючись в попіл, попросимо ще.
08.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2016
автор: Ліна Ланська