Стежки і дороги чекають,
Вмостившись під самий поріг,
Зимою сніги засипають,
Виманюють з хати вітри.
А літо прийде – споришами
Обабіч шляхи обростуть,
Сліди позмиває дощами
І квіти уздовж зацвітуть.
Відкрию уранці я двері,
Бо знаю – тоді не просплю,
З віршами на білім папері
В дорогу далеку ступлю.
Стежки і дороги чекають,
Встелилися прямо до ніг.
Я впевнено ними ступаю
Мені Федунець допоміг.
Сказав: «…там гніздо з солов’ями …»,
«Іди й Божий вогник пали…»
Я юним ще був. До нестями –
Вогнем тим я душу сталив.
Тепер, мені світить шляхами
Маленька частинка вогню.
В стежках і дорогах з віршами
Крокую, пишу і горю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2016
автор: Микола Поділля