Ти викреслив мене із свого раю?
Чи я дверима грюкнувши, пішла сама?
На ці питання відповіді більше не шукаю.
Та що той рай? Як мене в нім нема...
Я в пеклі? Так! Повсюди киплять смоли
І жах примарний всівся на плечі.
Я подружуся з ним, побачиш мій соколе,
А зі смоли навчусь ліпити калачі.
Твої прекрасні, ніжні янголята,
То вибір бездоганно-нудних мрій
Не буде в тебе буднів - одні свята.
Але вчуватиметься часто... голос мій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2016
автор: Ірин Ка