Я зростала з тобою, Хмельницький,
Тільки ти молодів, а я так...
Приросла я до тебе навічно
І без тебе тепер вже ніяк.
Я милуюсь твоєю красою,
Сяють зорі над Бугом й мені.
Виростають до неба будови,
Світять обрії твої ясні.
Ліхтарі заворожують парки,
Добавляють тобі ще красот,
Може інші вони аніж празькі,
Безперечно, тобі – це джек –пот.
Зачаровують свічі каштанів
І в смарагдах красуєшся ти,
Линуть гості до твоїх вокзалів
Іх гостинно стрічають мости.
Потопаєш у зелені й квітах,
Рідне місто, красуйсь й розквітай,
Ти у серці моєму навічно,
Веселково замріяний край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676391
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.07.2016
автор: Шостацька Людмила