***
І коли відгуляють вітри,
листопадом зітлівши, і всюди
подарунки різдвяні з вітрин
заглядатимуть в очі, мов люди, —
на містечко сніги опадуть,
і мороз проскрипить у чоботях
мимо ґанку в старому саду...
і вікно розчахнеться, і протяг
приведе у навколишній рух
всю статичність моєї квартири:
я відчую прихований вимір,
ніби хто доторкнувся до рук.
І стоятиме все, як стоїть.
І думки пропливатимуть в`яло,
що нічого, нічого не сталось! —
тільки віра зміцніла на мить.
липень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675936
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2016
автор: Надія Позняк