знову пішов затуливши для відступу шпарку
вже не чекатиму тінь що застигла на розі
сонного царства торкнулись омріяно-босі
темні видіння мені пропонуючи чарку
наші розмови як безлад неприбрані досі
кришиться пам"ять від болю і тане помалу
я ще не зовсім забула байдужість недбалу
холодом віє занедбане десь у дорозі
те співчуття некероване глумом і шквалом
вкриє порадами скибку засохлого хліба
меду немає і сяйво сріблястого німба
натяки брудом заллють упокорені вдало
знову пішов може стане біді на заваді
зранене серце розламане вщент і надовго
кроки відлунням бентежать опівночі справді
і затихають щоночі за вдаваним рогом
02.07.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2016
автор: Ліна Ланська